П*єса за мотивами творів Т.Шевченка "Думи  мої, думи..."

Підсумки І етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені П.Яцика

6 листопада 2018 року в закладі стартував І етап Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім.Т.Шевченка.  

                     Відгук  про  поїздку  до  м. Канева

     Декілька  днів  тому  мені   випала   надзвичайна  нагода  відвідати  святиню   української  народу – могилу   Т.Г. Шевченка в м. Канів. Надзвичайно  мальовнича  природа та  фантастичні   враження  від  історичних    пам’яток залишили  неабиякий  слід   у  моєму  серці.

Спочатку   ми   відвідали   Тарасову  гору. Прекрасні   краєвиди    відкрилися  перед  нашими очима. Шовкова  стрічка  Дніпра   мерехтіла  та  бавилася  в   теплих   променях   осіннього сонця. А  височезні    дерева   відтіняли    ніжну  блакить  неба.

Піднімаючись   на  Чернечу   гору ,  я відчула    почуття   чогось  незвіданого   та  захоплюючого, але  це  й  не  дивно,  тому  що  мені  випала   честь   побувати  у  святому  для   всіх   українців місці. Величний пам'ятник  Кобзарю   відкрився  серед   похилих  віт  дерев   і ніби  привітав  нас  з чудовим осіннім днем. Побачивши краєвид ,що   відкрився  з  гори, я була вражена небаченою красою.

Потім   наша   екскурсія   перемістилась   до  музею    Т.Г Шевченка. Найбільше  в  ньому  мені   сподобався  величезний   зал   з   портретами   Кобзаря, які   були   зроблені  на  величезних  шматках   скла, а  також  багато  цікавих речей,  які пов’язані  з  творчістю  митця.  

Наступна    зупинка  -  Успенський  собор. Прекрасні   фрески   на   стінах,  які    збереглися  до  наших  днів   та  не   втратили  свої   яскраві  кольори,  незважаючи  на  те що  будівлі   вже  понад  800  років! Як  мені  стало  відомо,    в  цьому   храмі  стояла  труна  Т.Г.Шевченка під час церемонії відспівування . А  ще  я  побачила  багато   чудових   виробів  зі  всієї  України  в  музеї   декоративно-прикладного  мистецтва  при  Успенському   соборі. Картини   сучасних  українських   художників  вразили майстерністю виконання.

   Наша  подорож  закінчилась , а в  мене  залишилися  чудові  враження.

                                              Пугач Марія,8 клас, В-Піщанська ЗОШ

                                                м.Суми, переможець Всеукраїнського

літературно-мистецького конкурсу «Я  гордий тим, що українець зроду»(2011-2012 р.), міського мовно-літературного конкурсу ім..Д.Білоуса (2011-2013р.). 

"Перша проба пера"

Твори моїх учнів

2013 р.

Пам’яті Лесі Українки

                       До 100-річчя з дня смерті поетеси

Йду на площу до Лесі,

Людно й гамір навкруг.

Я до ніг поетеси

Квіти й шану кладу.

Тут стежками ходила

В косівщинськім краю,

Тебе мавки манили,

Бо в лісах, як в раю.

Твоя стежка незрима

Слів красою зросла,

В серці кожного й нині

Твій вогонь не згаса.

Осінній настрій

Золото осінньої пори

Нам дарує пісня листопаду,

Та веселий гамір дітвори

Не дає дослухати тираду.

Лист співає про веселий дощ,

Що уже зривається із неба,

Про забутий вітром в полі хвощ,

Бо ж йому ще сонечка так треба.

А в душі моїй сонця пливуть,

Настрій райдугою міниться грайливо,

Мої мрії веснами живуть,

Але й осінь хай буде щаслива!

                                            Мрії

 Видніє вечірня зоря,

Блідий небосхил обійма,

Дорогою ніч метушиться,

Склопотаний день проганя.

Тихенько під деревом стану,

На казку німу подивлюсь,

Як день догорає і тане.

І мріям своїм посміхнусь…

Вечір

У серпанку осені

Ходить теплий вітер,

Золотом і просінню

Хату оповито.

Дим так ніжно стелиться

Над селом вечірнім,

У дворі при місяці

Дід сидить столітній.

Спогади про молодість

Душу оповили:

- Де ж чарівну провесінь

Літо загубило?

- Не вернути молодість ,-

Осінь шепче стиха,-

Затоптали стежку ту

Онуки від лиха.

Про поезію

Часом відшліфовані,

Днями поліровані,

Ви безкрайні, незбагненні,

Мої мрії незліченні.

Наче річечка в долині,

Так слова пливуть і линуть,

Як птахи по небокраю,

Всі думки зібрались у  зграю.

Розлітайтесь, розставайтесь,

Світ новий творить ладнайтесь,

Без поезії-бо люди,

Як пташки німії в лузі.

Натхнення

 Сад , освітлений місячним небом,

Руки-віти підняв догори.

Зорі в травах шукають перли

Ще не висохлої роси.

У нічному зареві осені

Тиша сповнюється теплом.

Чи тому ж і мені так хочеться

Зігрівати серця пером?!

        2012 р.

           Мрія

                 Присвячую всім дітям,

                          які зараз хворіють

 Шелестить червоною шаллю

Лісової стежини розбіг,

Осінь вкрила лице вуаллю,

Місяць вгору підняв свій ріг.

В тиші зоряній навіть зайчик

Свій холодний страх переміг,

Він маленькому хлопцю окрайчик

На гостинець сьогодні приніс.

Бо у хлопчика зоряні очі

І гаряче серце в душі,

Тільки ніжки ходити не хочуть

Золотими стежками вночі.

Мріє хлопчик про зоряне сяйво

І безкрайні степи біля ніг,

Лиш хвороби давлюче марево

Не дає злетіти до них.

Ранок

                                     Золотою стежкою осені

                                     Зайчик промені сонця збирав,

                                     Та ходою тихою,босою

                                     Він солодкого сну не злякав

                                     Ні діброви, що тихо дрімала

                                     У обіймах туманної мли,

                                     Ні мурашки , що ніжно тримала

                                     Краплю сонця в стебельці трави.

                                            Весна

                                         Весняна метушня навкруг,

                                          Зазеленіло поле й луг.

                                          Так соловейко заспівав,

                                          Аж дуб-дідусь затанцював.

                                          Берізки коси розплели

                                          Й самі в танок усі пішли.

                                           Птахи-сороки теж на ганку

                                           Защебетали нам веснянку,

                                           Що вже скінчились холоди:

 -         Іди-но, весно, швидш сюди!

     На добраніч

Останні промені світила

Цілують ніжну землю мило,

 Хлопчина-соняшник дрімає

 І в сон мрійливий поринає.

 Тихенько вітер на сопілці

 Виспівує вишневій гілці,

 Що завтра день новий прибуде –

 Й червоне сонце всіх розбудить.

 Заметушаться звірі й люди…

 Щасливий день нехай це буде!

                          Відчуття рідної землі

                                   Червоніє багрянцем небо

                                   Місяць вповні над хатою звис.

                                   Рідна земле, що я без тебе?

                                   Я – одірваний з дерева лист.

                                   Надвечір’я приходить тихо,

                                   Вже заснули вишні в саду,

                                   Як хмаринка із вітром стиха,

                                   Так і я розмову веду.

                                   З житнім полем, що жде спочинку

                                   І натомлених працею рук,

                                   З солов’єм у гаю при долинці,

                                   Що вкраїнцям завжди був друг.

Ніч

                                        Сяє місяць, зорі сяють,

                                        В тихім небі хвилі грають…

                                        Вітер витина на скрипці

                                        Ніжну пісню для криниці.

                                        Ніч чарує синявою,

                                        Дуб шепочеться з травою…

                                        А на ранок сонце встало

                                        І зірки всі позбирало.

2011 р.

Осінь завітала

Осінь завітала листом золотим,

            Ліс, дідусь старенький, нарядився ним.

       Літо вже скінчилось, пташка відспівала,

Осінь-молодиця барвами заграла.

- Літо кучеряве, ти куди мандруєш?

       Може, в нашім краї ще ти погостюєш?

Та зима сміється білими вустами:

                 - Вже морози скоро прийдуть з холодами …

     У  лісі

    Заспівав пташками ліс.

     Зайчик проліски приніс

І пташині, й білочці,

   Що сидить на гілочці.

Ми були у лісі тім,

       Зберегли мурахи  дім.

     Будем ліс охороняти,

             Щоб усім було де гратись.

Мій

 зимовий

вірш

         Зимовий вечір.

       Сріблястий  сніг.

             На небі місяць, неначе ріг.

                            Зима  у  вальсі,  поглянь,   кружляє,       

                       Берізкам         коси        все          заплітає.

                   А     для       зелених      в       бору        ялинок

               Мереживо      стеле    з     зірок     та        сніжинок.

                Сніг

                 Сніг

                  Сніг

Ранковий  передзвін

  Дзвіночок до сонця голівку підняв.

Струмочок у лісі в стебельця спитав:

- Чи любиш ти сонця ранковий привіт,

Коли прокидаються роси в траві!

- Люблю, бо від цього радіють серця

У квітки , метелика та й в деревця.

Як перший промінчик на землю проб’ється,

Живе все у лісі одраз стрепенеться:

Мураха почне будувати мурашник ,

Пташина гніздечко звивати під дахом,

А я понесу у траві-мураві

Веселі новини малій дітворі,

Що літечко любе нестиме всім радість,

А сонечко всіх зігріватиме в щасті.